„Бій закінчився, та спокій тільки сниться...”
Помаранчеві таки перемогли біло-синіх! „Фанатівці” залишаються вірними собі й надійно прикривають елітний бомонд, увійшовши до його складу! Перші місця вже розподілено, тому незгодних просимо не турбуватися: останню крапку вже поставлено!
...Ні, наші шановні читачі, не хвилюйтесь: це – не телетайп з місць подій політичних і тим більше не політичний прогноз на найближче майбутнє. Це – результати фінальних ігор ІІІ чемпіонату м. Боярка з футзалу І ліги від 24 січня 2010 року...
Чемпіонату, який розпочався 22 листопада вже минулого року. Нагадаємо, що в іграх І ліги взяло участь 12 найкращих команд міста. Чемпіоном двох попередніх міських чемпіонатів був ФК „Боярка”. Але цього року відбулася зміна „короля”: ФК „Боярка” впевнено дійшов лише до фіналу...
В надзвичайно важкому матчі за ІІІ місце „Динамо” та „Фанат” розійшлися з рахунком 4:4, але в серії пенальті фортуна була на боці „Фанату”. Остаточний рахунок зустрічі – 6:7, а відтак „Фанат” – традиційний (як і минулого року) бронзовий призер чемпіонату.
У фіналі „Альфа” просто розгромила „Динамо” з красномовним рахунком 8:2, тим самим здобувши звання чемпіона турніру!
Відтак команда райвідділу міліції, яка минулого року виборола титул срібного призера (ІІ місце) чемпіонату, цього року взагалі залишилася без медалей, а тому змушена була задовольнитися лише почесним ІV місцем і вдячними оплесками своїх власних вболівальників на додачу. Що, врешті-решт, теж непогано, з огляду на ряд як об’єктивних, та і суб’єктивних причин, які, безумовно, суттєво вплинули на результативність гри цієї команди...
Таким чином, всі сходинки чемпіонського п’єдесталу посіли кращі з кращих: чемпіон (І місце) – команда „Альфа”, срібний призер (ІІ місце) – ФК „Боярка”, а бронзою (тобто – ІІІ місцем) втішається „Фанат”.
– Сенсації не відбулося, – дещо засмучено констатує голова Боярської міської федерації футболу Юрій Зорнік. – Як і передбачалося, кращі команди здобули перші чотири місця, не залишивши жодного шансу дуже цікавим молодим командам, які боролися до останнього – „Перемозі”, „Старій Боярці” (молодіжний склад), „Руйнівникам” тощо. Втім, знаючи, наскільки амбітні ці команди й те, наскільки швидко вони здобувають „бойовий” досвід, є всі підстави сподіватися на те, що вже наступного чемпіонату серед призерів таки з’являться нові імена.
Найбільш хвилюючі хвилини чемпіонату – нагородження кращих з кращих. Ні, не команди (імена цих переможців відомі ще з зіграних матчів), а нагородження гравців по номінаціям. Запам’ятайте цих людей!
Кращим арбітром був визнаний Костянтин Лахтадир (ФК „Стара Боярка”), кращий захисник –Василь Примак (команда „Боярка”), кращий нападник – Денис Невгад (команда „Альфа”), кращий воротар – Віталій Потапенко („Перемога”), кращий гравець турніру – Олександр Трипольський („Альфа”).
– І що ж тепер – відпочинок аж до наступного чемпіонату? – запитую після того, як зроблені всі фото на згадку й останні гравці залишають гостинну залу.
– А от про відпочинок можна лише помріяти! – якось задерикувато стріпується пан Юрій і навіть забуває на мить про власного черевика, який саме в цей час старанно зашнуровує. – Тому що вже стартували ігри Другої, так званої „народної” ліги, яка об’єднує більш „спокійніші” команди, які, можливо, поки що не такі майстерні, але футбол люблять аж ніяк не менше. В цьому чемпіонаті ІІ лігу утворюють 16 команд (дві групи по вісім команд), до яких з першої ліги „опустилися” „Руйнівники” та „Динамо-2”.
– Чи не затісно їм всім в одній лізі?
– Якщо у нас вистачить часу, – серйознішає Юрій Петрович, – то ми, можливо, створимо ще й ІІІ лігу, до якої увійдуть ветеранські команди та команди-новачки, які тільки „здіймаються на крило”. Але поки що це в наших планах лише на рівні пропозицій...
А на закінчення, за давньою доброю традицією Боярського футзального чемпіонату – слова вдячності на адресу тих, хто фінансово забезпечив проведення турніру. Відразу зазначимо, що в зв’язку з кризою та різними негараздами в місті були пропозиції цей чемпіонат взагалі не розпочинати. „Та ми традицій не порушуємо!” – рішуче говорить Юрій Петрович. Відтак на футбольний турнір довелося скидалися, як то кажуть, „з миру по нитці” – від членів команд до найактивніших вболівальників. Головним спонсором І ліги виступило ГО „Фронт Змін”. А коли склалася ситуація, що гроші, виділені на суддівство, закінчилися, а Боярська міськрада не могла перерахувати відповідну суму у зв’язку з виборами, на допомогу прийшли хлопці з „льодової команди” Ніколи Сбитного. Спасибі вам, хлопці!
Так, чемпіонат закінчився, а тому чемпіонат... продовжується! А відтак місце нашої наступної зустрічі змінити за жодних обставин просто неможна...
Радислав Кокодзей
Будні та легенди Боярського льодового
...Тут зустрічаються з друзями і призначають побачення; сюди приходять поодинці, парами чи великими компаніями; тут жартують, шліфують під запальні популярні мелодії, які линуть з колонок, свою спортивну майстерність і, зрештою, просто дихають свіжим повітрям. Тому що саме тут – на льодовому стадіоні нашого міста, який його директор Нікола Сбитний скромно називає „просто ковзанкою” – центр зимового життя Боярки масово-спортивної.
Нагадаємо, що цього року Боярський льодовий стадіон довелося відкривати... двічі! Відкриття перше – 4 січня. Та без неприємного сюрпризу не обійшлося: разом із запрошеними на ковзанку завітала... відлига. Тому вдруге ковзанка відкрилася вже після потепління, 12-го січня, та так і працює з того часу без вихідних і без перерв на обід, з 10 ранку до 22 вечора.
Ніколу Сбитного мені вдалося відшукати в невеличкій „адміністративній” будочці льодового стадіону. Та розпашіле обличчя мого співрозмовника не від морозу, а від роботи: субота, тож бажаючих покататися, незважаючи на сильний мороз, не бракує. Видати ковзани, час прокату зазначити, здачу відрахувати – тільки встигай повертатися...
Зрештою, вільна хвилинка таки знайшлася. Втираючи рукавом розпашіле чоло, Нікола задоволено опускається в пластикове крісло і продовжує нашу розмову, яка розпочалася... ще позаминулого року:
– ...Зате тепер ми цілком самостійні. Ну, майже самостійні, якщо врахувати допомогу друзів. Щоб забезпечити ковзанку водою (лід заливаємо щовечора!), довелося врізатись після всіх відповідних погоджень в трасу водоканалу. Міськрада допомогла освітленням та біотуалетами. А чудовий лід, прокатні ковзани (100 пар!) та гарячий чай-кава – то вже наші клопоти...
– Тобто, місто таки допомагає вам?
– Авжеж. Та й ми в боргу не залишаємося. Наприклад, 16-го січня за кошти команди льодового стадіону був влаштований салют-фейєрверк. Крім того, саме наша команда (15 осіб, точніше – 13 + два охоронця) виступила одними із спонсорів міського турніру з футзалу. А про гарний настрій та здоров’я, яке дарують боярчанам свіже морозне повітря, дзвінкі ковзани та льодове дзеркало, я вже навіть і не згадую. Тобто, чим можемо, тим і допомагаємо розвиткові спорту та пропаганді здорового способу життя в нашому місті.
– Звісно ж, не безкоштовно? – задаю дещо провокаційне запитання, яке, втім, зовсім не псує настрою мого співрозмовника.
– А ви спробуйте цілий день та на морозі! То лише збоку здається: весела музика і гроші, які самі „йдуть” до рук – не робота, а казка... А лід весь час чистити? А заливати його на морозі з 23.00, коли всі ковзанярі вже ніжаться під теплими ковдрами? А за порядком слідкувати? (Правила перебування на льоду вивішені на видному місті. Тому при нагоді лише зазначимо, що за весь час її існування на боярській ковзанці було лише два випадки травматизму, та й то з людьми, які, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, таки пробралися на лід.) Що ж до цін, то вони не такі вже й великі порівняно з київськими. Наприклад, дитячий прокат (до 39 розміру) – 15 грн., а дорослий – 25 грн. за годину. Вхід на лід – 10 грн. Якщо зі своїми ковзанами – то хоч впродовж всього дня катайся, якщо з нашими – час перебування на льоду обмежується часом прокату ковзанів. А для дітей до 7 років вхід на ковзанку взагалі безкоштовний, якщо не рахувати 10 грн. за прокат ковзанів.
– І багато бажаючих поковзатись?
– В будні ковзанку відвідує близько 100 осіб в день. Та найбільше відвідувачів, звісно ж, у вихідні: тоді ця цифра зростає як мінімум в 3-4 рази. Причому люди приходять не лише покататися. Дуже часто нас запитують про дитячу хокейну школу (про яку ми давали оголошення на своєму сайті), вважаючи, що вона буде саме тут. Взагалі ж цього року у нас вже відкаталися міський голова та чи не всі депутати Боярської міськради, вихованці дитячих будинків, школи „Леді” та військового ліцею...
– В чому ж родзинка нашого Боярського льодового майданчика?
– По-перше, в тому, що він – єдиний на весь район! Спробували відкрити подібний майданчик у Вишневому, та чомусь не вийшло... По-друге, в тому, що він – під відкритим небом, із натуральним льодом. Шанувальники ковзанів знаються на цьому, а відтак популярність Боярського льодового майданчика швидко зростає. Зокрема, саме цим пояснюється цікавість до нього киян: телефонують, домовляються про відвідини майданчика цілими хокейними командами. А жителі навколишніх населених пунктів – з Василькова, Глевахи, Калинівки, Липового Скитка, Забір’я, Малютянки, Вишневого, тобто практично зі всього району – тут взагалі „прописані” постійно.
– Чи були якісь курйозні випадки впродовж вашої роботи?
– Смішних епізодів – безліч. Що ж до курйозів... Ну, наприклад, відвідали нашу ковзанку військові ліцеїсти-богунівці. Відкаталися та й пішли, як у них заведено, строєм до свого ліцею через все місто. А потім впродовж тижня найголовнішою пліткою всіх боярських кумась були розмови про те, що бідних діток по морозу водили до... міської бані, а потім – розпарених, та по морозу! – вели назад. Як вам така новина? – сміється мій співрозмовник.
Нетерплячий стукіт засніженої рукавички у закрите оргсклом віконечко перериває нашу розмову. Та, власне, вона вже й так закінчується. Тому наостанку повідомляємо про наступне. Якщо погода не підведе, то в суботу, 30 січня, з 12.00 до 14.00, на льодовому майданчику відбудеться Боярський міжміський міні-чемпіонат з хокею. Поки що запланована лише одна гра (між збірними Києва та Боярки), але хто зна, можливо, й ще хтось приєднається?
В будь-якому випадку, наступної суботи сподіваємося зустрітися саме тут, біля льодової арени нашого міста. Особисто ви прийдете? Чекатимемо з нетерпінням.
Радислав Кокодзей